Конспект уроку

Вічна таїна світу, кохання і смерті.

(За повістю М.Коцюбинського «Тіні забутих предків» та однойменним кінофільмом С.Параджанова)

Урок – прес-конференція

Вічна таїна світу,кохання і смерті

(За повістю М.Коцюбинського «Тіні забутих предків» та однойменним кінофільмом С.Параджанова)

Урок – прес-конференція

Мета:  аналізуючи художні картини,створені майстерним словом письменника,проникаючи  в поетичну тканину повісті, допомогти учням збагнути неповторний колорит і  чарівність Гуцульщини, осмислити працю й духовне життя її мешканців; розкрити фольклорні джерела повісті, загальнолюдські проблеми в ній; проаналізувати образи Марічки й Івана, показати глибину почуттів закоханих; допомогти усвідомити вагу справжніх духовних цінностей у житті людини;  розвивати вміння аналізувати прозові твори, усне  мовлення, дослідницькі здібності, уміння працювати з додатковою інформацією; виховувати естетичні смаки, бажання глибше вивчати духовний світ українців. 

        

Тип уроку: урок прес-конференція.

Обладнання: тексти, мультимедійні презентації, фотокадри з фільму.

Учні повинні знати: зміст повісті «Тіні забутих предків»; історію її створення; проблематику та образи;сюжетну лінію Іван – Марічка; історію зйомок кінокартини.

Учні повинні вміти: пояснювати образи і символи твору; розкривати особливості світогляду героїв;

показати протиставлення реалій життя внутрішньому світові душевно багатих натур.

Перебіг уроку

І. Організаційний момент.

              ІІ . Мотивація навчальної діяльності.

1.      З’ясування емоційної готовності до уроку.

2.       Актуалізація суб’єктивного досвіду та опорних знань.

         Шановні гості, ми раді вітати вас на нашому уроці і запрошуємо полинути разом із нами у чарівний край, де живуть щедрі душею люди, що називають себе гуцулами.

(1-15 слайди: під супровід гуцульської музики демонструються ілюстрації карпатських ландшафтів)

         Це голоси Карпат, що підпирають небо не вершинами, а своїм духом, піснями, самобутністю краю. Видзвонюють гірські потоки. Гори вмиваються голубими небесами, і тумани, як сиві казкові діди, блукають полонинами. Хто хоч раз побуває у Карпатах, у мальовничому гуцульському краю, той назавжди зачарується його надзвичайною красою. Цей край вабить до себе предковічною загадковістю.

ГУЦУЛИ

 Там,  де  гори  срібносині,

 Де  Карпат  високі  шпилі,

 Проживають  люди  сильні,

 Щедрі  словом,  зором  пильні.

 Мой,  опришки  дужі  й  спритні,

 Сонцем  повні  їхні  лиця.

 Що  не  серденько  -  то  скрипка,

 Що  не  очі  -  гір  зірниці.

 Славні  честю,  файні  в  ділі,

 Життєствердні  в  добрій  волі.

 Поміж  себе  неподібні,

 Наче  квіти  в  чистім  полі.

 Гей,  співає  гойний  легіт,

 Аби  небо  й  зорі  чули,

 Що  цей  нарід  -  гордий  легінь,

 І  зовуть  його  -  гуцули.

Гірський край багато хто пробував  описувати, але ніхто не зробив цього з такою досконалістю, як М.Коцюбинський.

На запрошення Володимира Гнатюка Коцюбинський по дорозі на відпочинок в Італію у 1910 році відвідав Карпати. У той час село Криворівня було улюбленим курортним місцем письменників як Східної ,так і Західної України. Тут неодноразово відпочивали І.Франко, Леся Українка, Василь Стефаник. Враження про Карпати, гуцульську Криворівню були такими сильними, що письменник вирішив написати твір. У липні 1911року, вдруге прибувши із сином Юрієм до Криворівні, письменник вивчає життя гуцулів, їхні звичаї, побут, фольклор, записує говірку, назви рослин, проймається духом гірської природи. На три дні поїхав у гори. Разом з вівчарями спав, їв, блукав з їхніми отарами та начувся всього, чим багатий цей дивний світ.

Спогади письменника:

«Весь час проводжу в екскурсіях по горах, верхи на гуцульському коні, легкому й граціозному, як балерина. Побував у диких місцях, доступних не багатьом…Скільки тут красивих казок, переказів, вірувань, символів! Збираю матеріали, переживаю природу, дивлюсь, слухаю і вчусь! Коли б я хоч трохи переніс на папір колорит Гуцульщини і запах Карпат, то й з того був би задоволений.»

Зрозуміло,що вихідцеві з центральної України мало було лише вражень і спостережень, тому він опрацьовує п’ятитомне дослідження В.Шухевича «Гуцульщина», «Матеріали для гуцульської демонології» А.Онищука. Після докладного ознайомлення з природою і звичаями Гуцульщини М.Коцюбинський зізнається : «…боюсь, хвилююсь, але пишу.»

Усі ці набуті знання лягли рівними рядками на папір, створивши сторінки повісті, остання з яких була перегорнена рукою митця у жовтні 1911 року. Він приїжджав у Криворівню й утретє у 1912 році, маючи, очевидно, намір продовжити свої «Тіні забутих предків». Та смерть письменника не дала йому змоги здійснити цей намір.

Повість було закінчено 1911 року, а вперше надруковано в «Літературно – науковому віснику» в 1912році у Львові. Приблизно в той самий час були написані «Лісова пісня» Лесі Українки, «Украдене щастя» Івана Франка, «В неділю рано зілля копала» Ольги Кобилянської, в яких також опоетизовується природа і кохання, прославляється прагнення людини до світлого життя, гармонії.

Чи випадковим є цей збіг?

У час великих розчарувань та краху надій сучасники Коцюбинського не бачили в реальному житті ідеалів і шукали їх там, де цивілізація поступалася природі. Тому початок століття позначений появою романтизованої літератури.

(20 слайд: вислів А.Крушельницького)

 А.Крушельницький сказав: “Гуцульщині “Тінями забутих предків” поставив М.Коцюбинський в українському письменстві  віковічний пам’ятник ”.

Він невеликий, всього 50 сторінок. А за своїм художнім значенням — ціле багатство. І насамперед — це поезія землі з її природою, добрими і злими духами, диханням віків.

III.        Повідомлення теми, мети уроку.

(21 слайд: тема, мета уроку)

Сьогодні на уроці ми поговоримо про єдність буття, природи і людини, збагнемо неповторний колорит Гуцульщини, самобутність гуцулів, розкриємо їхнє міфологічне світовідчуття.

(22 слайд:епіграф)

IV.        Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.

                   Літературознавець С.Жила пише: “Повість М.Коцюбинського “Тіні забутих   предків ” має зміст, що не піддається однозначному тлумаченню. Про що ця книга?

·        Про нестихаюче воронування Палійчуків та палке кохання дітей цих старовинних гуцульських родів — Івана та Марічки?

·        Про тіні забутих предків і їхній вплив на життя людське?

·        Про утвердження духовного начала в людині?

·        Про добро і зло?

·        Про народження, любов і смерть, про підтримку людини землею і космосом, а отже і про життя.

·        Так, очевидно, це поема про життя… Про життя в усіх його вимірах…”

Чи погоджуєтеся ви з такою думкою?

(Варіант відповіді.

Я погоджуюсь із цією думкою. М.Коцюбинський—художник, психолог. Він хотів    зазирнути в душу людини, зрозуміти, чим ця душа живе, чому радіє і чим засмучується, на що сподівається. Найбільший його здобуток не в описі етнографічних тонкощів, а в хвалі життю й глибокій філософській проблематиці).

Назва твору письменникові далася не відразу. Він перебирає тринадцять варіантів її. Найважливіше , що йому хотілося підкреслити в назві - це таємничість і казковість, показати Карпати як своєрідний загадковий куточок, острівець із своїм, не схожим на звичайний, світом. Письменник намагався окреслити й обмежити простір, у якому розвиватиметься дія. І він записує: « В зелених горах»

Проте перша назва не вдовольнила автора. Мабуть, тому, що в ній не було головного - дихання гір, тобто міфологічного світу, в якому жили люди, що їх населяли. Жили сьогодні, вчора, як і сотні років тому. А саме про цю заглибленість у віки Коцюбинському і хотілося сказати найбільше. Наступні варіанти пов'язані з пошуком назви, яка б містила саме такий зміст: « Тіні минулого», «Голос віків» «Відгомін передвіку» «Подих віків» «Голоси передвічні» «Спадок віків». Але й ці назви автора не задовольнили. У них не було людини, тобто того, чий голос долинає , чиє дихання чути. Новий варіант - «Дар предків забутих» також не влаштовував письменника. Дар - неконкретне неточно. І він замінив цю назву іншою «Тіні забутих предків». Тоді ще раз перебирає можливі комбінації зі словом «предки» - «Голос забутих предків» «Слідами предків», «Сила забутих предків». І нарешті, остаточного зупиняється на назві «Тіні забутих предків», що містить натяк на загадковість, казковість і дихання віків.

·        Чому саме така назва відповідає задумові твору?

Здавна вважалося, що тінь є другим «я» людини, можливо, її душею. Душа-тінь здатна покидати тіло і переходити в тіло іншої людини, тварини. Таким чином, Іван та Марічка – це тіні забутих предків, які жили в далекому минулому. Вони, водночас,  далекі  предки для тих Івана та Марічки, які житимуть у далекому майбутньому. Отже, Іван та Марічка – це ще одне вірування гуцулів, які найдовше зберегли давні звичаї. Ми підсвідомо відчуваємо присутність поряд із собою душ далеких предків, частиною яких є самі.

Предки забуті, але їхні болі і радощі, шукання тінями живуть і зараз

повторюються в нас. Заголовок вказує на злободенність порушених проблем.

Давайте визначимо проблематику твору.

            (25 слайд: проблематика твору)

Життя горян — це химерне поєднання християнського та язичницького (пантеїзм). Хоч у гірському селі “всі були богомільні”, але дотримувались язичницьких звичаїв та обрядів. М.Коцюбинський відобразив у слові цей двоєдиний барвистий світ. Язичництво цікавило письменника навіть більше. Тому так багато уваги віддає він казково-демонічному, фантастичному світу довкола Івана та Марічки.

( 34 слайд: презентація учнівського проекту з 34 до 47 слайду)

Найпоетичніші сторінки повісті пов’язані з образами Івана та Марічки. Це справжня симфонія почуттів, і ведучою мелодією в ній звучить кохання Івана та Марічки, яким судилося стати українськими Ромео і Джульєттою, втілити у своїх літературних долях найголовніше – гармонію людських душ.

Вони лише в розлуці сумували,

Немов рослини, вирвані з землі,

Мов ручаї,що джерело втрачали,

Мов дітлахи без матері малі.

Нема на світі єдності такої,

Як єдність душ, коли кохають двоє.

Спробуймо наблизитися до розуміння цієї вічної таїни буття, дарованої людям. А також з’ясувати, у чому вбачає смисл людського життя автор.

·      Сюжет повісті перегукується з трагедією Шекспіра «Ромео і Джульєтта». У них чимало спільних рис. Яких?

·      А у чому відмінність твору Коцюбинського і  твору англійського класика?

Бесіда :

·     За яких обставин познайомилися майбутні закохані? Доведіть, що ця сцена побудована на контрасті.

·     Як у творі розповідається про творчу уяву Івана, його талант?

·     Кохання – це найбільша загадка: чому ще вчора чужі люди раптом стають найріднішими, найдорожчими одне одному?

·     Чи була талановитою Марічка? Доведіть свою думку цитатою.

·     Як бачимо, душевні поривання героїв сплітаються в чарівну пісню, яку Іван виграє на флоярі, а Марічка виспівує. Які сцени повісті ви назвали б апофеозом кохання?

·     Як поставилися закохані до вимушеної розлуки?

·     Кажуть, що між закоханими існує тісний зв'язок : вони відчувають одне одного на відстані. Як Коцюбинський показує це на прикладі своїх героїв?

·     Як Іван пережив смерть Марічки?

·     Чи можна вважати зрадою одруження Івана з Палагною? Що було основним мотивом для цього кроку?

·     Втративши кохану людину, друга її половинка шукає для нових стосунків таку, що зовнішніми рисами, а особливо характером нагадувала б перше кохання. Чому ж Іван обирає повну протилежність Марічці?

·     Як ви вважаєте, чому автор дає детальний опис зовнішності Палагни, а про зовнішність Марічки не сказано жодного слова?

·     Поясніть, як ви розумієте слова: «Тусок обіймав серце Івана, душа банувала за чимось кращим, хоч невідомим, тяглася в інші світи, де можна б спочити. Тоді він кидав роботу і десь пропадав».

·     Отже, сімейне життя не склалося, газдування  не приносить розради, а ще у їхнє життя входить Юра? Хто він?

·     Чи відразу Палагна стала любаскою Юри? Що її стримувало?

·     Що призвело до їхнього гріховного зв’язку ?

·     Як Іван реагує на зв'язок Палагни та Юри? Чому він не хотів помсти?

·     Чи був Юра головною причиною суму і душевного безсилля Івана?

·     Чи сприймається загибель Івана як трагедія?

Пригадайте останній епізод повісті. Чи було щось для вас дивним і несподіваним?

(Повість закінчується описом оригінального похоронного обряду, в основу якого лягли і друковані матеріали, і власні спостереження, про які ми дізнаємося з листа до Аплаксіної від 19 липня 1911 року. Коцюбинський писав про своє перебування на похороні в селі Головах: ”Вночі вмерла десь стара жінка — і ось із далеких хат зійшлися люди. На лавці під стіною лежить покійниця, горять перед нею свічки, а в хаті поставлені лавки, як в театрі, і на них сидить маса людей. Тут же, у покійниці в сінях зібралась повеселитись молодь. І яких тільки ігр не було. Сміх роздавався безперервно, жарти, поцілунки, крик, а покійниця скорботно стулила уста, і мигтять похоронним блиском свічки. І так всю ніч. Такий сильний контраст, що я й в наступну ніч не міг заснути під враженням сцени”.

Пригадайте загадкову усмішку на обличчі Івана. Яку ж ідею обстоює автор?

Чи змогли б закохані поєднати свої долі, якби Марічка залишилася живою?

Ось ми розкрили ще одну таємницю цього прекрасного твору. А зараз дізнаємося про долю кінофільму «Тіні забутих предків».

Коцюбинський закохався в Карпати у 1910-му. Параджанов – у 1963-му. Гуцульщина і Коцюбинський дали українській літературі виняткову повість. Гуцульщина і Параджанов народили цю «правдиву казку гір» вдруге – як знаковий для українського кіно фільм. Коцюбинському пощастило : кіно версія Параджанова за його повістю – найвідоміший український фільм у світі, який увійшов у двадцятку найкращих кінострічок усіх часів і народів і здобув десятки міжнародних нагород. Його названо маніфестом українського поетичного кіно і назавжди введено до контексту світової культури.

Після виходу «Тіней» на екрани Параджанов став славетним ,посівши почесне місце поряд із метрами світового кіно. Історія трагічної любові Івана (І.Миколайчук) і Марічки(Лариса Кадочникова) сколихнула світ. Почався тріумфальний хід картини екранами світу ( на Заході фільм демонструвався під назвою «Вогненні коні») – 28 призів на міжнародних фестивалях у 21 країні (є запис у Книзі рекордів Гіннеса).

Фільм був задуманий до 100-літнього ювілею М.Коцюбинського.

«Все, що бачите на екрані, було насправді. Так, як плачуть гуцули, ніхто не може плакати. Це був рік життя , прожитого біля вогнища, біля джерела натхнення,- говорив Параджанов на обговоренні щойно знятого фільму. І продовжував:- На жаль, нас підвів автор, він був відсутній з першого дня.»

Гуцулів у фільмі зіграли самі гуцули. Масовки, натуральні кадри праці горян, спів і музика – все це внесло особливий, правдивий дух Гуцульщини. Гуцулів навіть возили до Києва, записували у павільйоні. Треба було записати трембіти. Просто неба це важко було зробити. Параджанов десятеро трембітярів разом трембітами заледве запхав у літак і привіз до Києва. Причому інструменти везли у пасажирському салоні.

Прем’єра стрічки була дозволена в Україні лише через рік після того, як фільм обійшов світові кінотеатри й отримав схвальні оцінки. Причиною такої затримки стало те, що режисер Сергій Параджанов навідріз відмовлявся показувати «Тіні забутих предків» у перекладі російською, мотивуючи це тим, що мова є одним із невід’ємних художніх елементів фільму. Сама стрічка і її прем’єра стали знаковими. Іван Дзюба вирішив скористатися прем’єрою фільму, щоб публічно повідомити про арешти української інтелігенції у Львові. Зал перед початком фільму був заповнений вщент. Після виступу Параджанова Іван Дзюба вийшов на сцену та став перераховувати імена арештованих. Його почали глушити сиренами, намагалися зіштовхнути зі сцени. У цей час В’ячеслав Чорновіл закликав незгодних із такою політикою встати на знак протесту. Третина залу підвелася. Після перегляду фільму поет Василь Стус звернувся до присутніх зі словами : «Хто проти тиранії, встаньте!» І підвівся увесь зал. Після акції протесту Іван Дзюба, В’ячеслав Чорновіл були звільнені з роботи, а Василь Стус виключений із аспірантури. Саме під час прем’єри фільму Параджанова Стус вперше публічно заявив про свою громадянську позицію.

Отже, фільм за повістю М.Коцюбинського «Тіні забутих предків» розбудив національну свідомість і гідність, став поштовхом до прозріння і розуміння українцями себе як великого народу. 

VI. Рефлексія

·        Чи допомогла вам повість більше пізнати людей, життя ?

·        Над чим змусила задуматись ?

VII. Домашнє завдання.

   Напишіть твір – роздум : «Чому кохання – вічна таїна ?»